Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 925/924/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 18.11.2014у справі№ 925/924/14Господарського судуЧеркаської областіза позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"доДержавного підприємства "Звенигородське лісове господарство"простягнення штрафуу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Сторчоус О.В.;В судовому засіданні 18.02.2015, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 03.03.2015.

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 59 975, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі № 925/924/14 (суддя Боровик С.С.) позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" штраф у розмірі 59 975, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 925/924/14 (колегія суддів у складі: Новіков М.М. - головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі № 925/924/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 925/924/14, та залишити в силі рішення суду першої інстанції (з урахуванням доповнення до касаційної скарги).

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Державне підприємство "Звенигородське лісове господарство" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 925/924/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення штрафу за неправильно вказану в накладній масу вантажу.

Звертаючись із даним позовом Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" обґрунтувало свої вимоги статтями 6, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у січні 2014 року по накладній № 40190316 від 28.01.2014 зі станції "Богачево" Одеської залізниці на станцію "Одеса-Товарна" Одеської залізниці було відправлено вагони № № 66936030/70, 67855353/69 з вантажем - "Лісоматеріали всяких порід", одержувач ТОВ "Блек Сі Шипінг сервіс ЛТД". Згідно із цією накладною маса вантажу складає у першому вагоні 52 660 кг., у другому вагоні 50960 кг умовно.

30.01.2014 станцією ім. Т.Г.Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт АА№ 053675/38/01, яким засвідчено, що в результаті контрольного зважування вантажу "Лісоматеріали всяких порід" у вагонах № 66936030/70, 67855353/69 на 150 тон. статичних тензометричних вагах станції повірки виявлено, що маса вантажу у першому вагоні більше на 440 кг, у другому вагоні більше на 890 кг ніж вказано в накладній відповідача. У комерційному акті відмічено, що переважування проводилося двічі, вага підтвердилася, вагон справний, посада зав. вантажним двором не передбачена. Також у акті вказано, що під час перевірки вантажу на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено.

Таким чином, позивач дійшов висновку, що відповідачем було невірно зазначено масу вантажу під час заповнення перевізних документів, в зв'язку з чим нарахований штраф у сумі 59 975, 00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що норми законодавства не зобов'язують залізницю перевіряти відповідність даних, вказаних відправником вантажу у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення, в той час як судом встановлено обставини, які свідчать про невірність зазначення відповідачем відомостей щодо маси вантажу у накладній, а тому позовні вимоги є доведеними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на проміжній станції, не перевищує норми граничного розходження визначення його маси нетто; перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини 4 статті 909, частини 1 статті 920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог частини 1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

За приписами пункту 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Однак, судом першої інстанції, в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України, не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, та не було досліджено:

- фактичні обставини щодо розходження даних про масу вантажу у накладній, з масою, що виявилася при контрольному зважуванні залізницею з урахуванням обраного відповідачем способу визначення цієї маси; -

- комерційний акту на предмет його відповідності пункту 10 Правил складання актів;

- наявний в матеріалах справи технічний паспорт засобу вимірювальної техніки (зввт) (а. с. 30-32, 87-89), зокрема, щодо похибки при зважуванні вантажу.

В свою чергу, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не усунув наведені порушення допущені місцевим господарським судом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що відповідно до п. 22 розділу 8 Правил перевезення вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення не врахував, що вказана умова не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу, саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення, а отже, зважування вантажу на станції призначення у більш зручний та облаштований для цього спосіб не суперечить вказаній нормі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначаючи, що різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на проміжній станції, не перевищує норми граничного розходження визначення його маси нетто, в порушення вимог ст. 105 ГПК України, не навів які саме межі похибки визначення маси вантажу застосовуються до даних правовідносин, та не зазначив якими нормативно-правовими актами (ГОСТ, ДСТУ) передбачено межі похибки визначення маси вантажу.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 925/924/14.

Справу № 925/924/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ